Від їх плачу
Я весь тремчу
І ридаю,
Як дні ясні,
Немов у сні,
Пригадаю.

Кудись іду
У даль бліду,
З гір в долину,
Мов жовклий лист
Під вітру свист —
В безвість лину.

Переклад з французької М. Лукаша

СЕНТИМЕНТАЛЬНА ПРОГУЛЯНКА

Захід дотлівав, багряніли хмари, Вітер колихав білі ненюфари. Квіти колихав між очеретів, Над сумним ставком стиха шарудів. Я бродив один із жалем кривавим Між похилих верб понад сонним ставом, Де густий туман уставав з низів, Де, мов великан, привид чийсь сизів, Де ридав відчай в тужних криках сойки, Де плили сичів жалісливі зойки Між похилих верб, де бродив один Я з своїм жалем, не лічив годин... І упала ніч, і погасли хмари, Мла оповила сонні ненюфари, Тільки під ставком, між очеретів, Вітерець сумний стиха шарудів.

Переклад з французької М. Лукаша