Народився Артюр Рембо 1854 року у маленькому містечку Шар-левіль, що на півночі Франції, у сім'ї військового. Тиранічна влада сімейних звичаїв і буржуазних традицій рано відштовхнули поета і від сім'ї, і від рідного міста. Роки, проведені Рембо в колежі, були часом надзвичайно швидкого духовного і фізичного розвитку. Він дивував учителів і однокласників швидкістю, з якою писав латинські вірші; його не раз нагороджували почесними преміями і грамотами. Водночас юний поет постійно бунтував проти міщанського середовища, кілька разів утікав з дому. Інтелектуальний розвиток Рембо був надзвичайно раннім. Юнацькі вірші, які зазвичай цікавлять лише рідних та біографів великих поетів, у нього були зрілими поетичними творами.

Дізнавшись про проголошення Комуни, Рембо залишає ліцей у Шарлевілі і, діставшись до Парижа, бере участь у революційних подіях. Передчуття краху Комуни спонукає його до пошуків поезії, яка б випереджала життя, і в листах середини травня 1871 р. Рембо викладає концепцію "поета-ясновидця".

"Шекспір-дитя". На час прибуття в Париж юний поет-школяр уже написав більшість своїх творів, які принесли йому посмертну славу. Уже в цих ранніх творах ("Офелія", "Бал повішених", "Зло" та ін.) Рембо виступив як символіст. Сила заперечення міщанства ("Ті, що сидять"), релігії ("Зло") поєднуються у нього з високим патріотизмом, яким просякнуті поезії, присвячені революційним подіям ("Паризька оргія", "Руки Жанни-Марі").

Тоді ж (ще у Шарлевілі) шістнадцятилітнім поетом був написаний "П'яний корабель" — геніальний вірш, якому судилось стати одним із найвеличніших творінь усієї європейської лірики. Цікаво, що на час написання "П'яного корабля" знайомство поета з океаном обмежувалось лише романами В. Гюго і Жуля Верна.

Після поразки Комуни ще нікому невідомий Рембо занурився у паризьке літературне середовище. Скупий на похвалу сімдесятирічний В. Гюго, прослухавши його вірші, вигукнув: "Це — Шекспір-дитя!" Найтісніша дружба єднала Рембо з Полем Верленом. Разом вони багато мандрували, ночуючи у дешевих готелях і на вокзалах великих європейських міст.

"Алхімія слова". З 1873 р. Рембо займається "алхімією слова". Результатом його шукань стали збірки прозових і поетичних фрагментів "Сезон у пеклі" (1873) та "Осяяння" (1873-1875). Але, не