вдовзі, розчарувавшись в "алхімії", поет назавжди відмовляється від художньої творчості. Було йому тоді 19 років.

У дорозі. Занедбавши літературну діяльність, Рембо вирушає у нескінченні мандри країнами Європи і Сходу (Єгипет, Кіпр, Ємен, Сомалі, Судан), змінюючи безліч занять: від роботи у мандрівному цирку до торгівлі рабами. Страждаючи від злоякісної пухлини на нозі, невгамовний мандрівник потрапив до Марсельського шпиталю, др йому зробили ампутацію. В лікарні ніхто навіть не здогадувався, що Рембо — поет.

А невдовзі у лікарняній книзі з'явився запис про те, що о 10 годині ранку 10 жовтня 1891 p. у віці 37 років помер негоціант Артюр Рембо. За його труною йшли лише двоє людей — матір і сестра.

Поезія Рембо

Поетична творчість Рембо тривала всього лише десятиліття. У його віршах переплелися ліризм та іронія. Таким ліричним та іронічним водночас постає перед нами і учень Шарлевільського колежу. Тема романтичного бунту розвивалась у Рембо в запереченні усіх аспектів суспільного буття Другої імперії. В пошуках героїчного поет закономірно звернувся до теми революції. Величезною симпатією до народу проникнуті його вірші, звернені до Паризької комуни. Вони не були надруковані у 1871 році, їх розшукали і видали через багато років згодом. Це "Париж заселяється знову" і "Руки Жанни-Марії". Висока лірична напруга поєднується у них з підкресленою грубістю деталей. Рембо одразу ж поставив «перед собою завдання розширити старі можливості вірша — ламав розміри, ламав звичні межі дозволеного. Для нього не було заборонених тем і заборонених слів. Традиції Гюго поет сприймав через призму творчості Бодлера, через навмисно заземлений образ. Рембо допускав вільне перенесення строфи, переходи з одного рядка в інший, знаходив нові, несподівані рими і нові ритми.

Пошуки невідкритих засобів вираження пов'язані у Рембо зі спробами закласти основи своєї власної естетики, що стане згодом опорою символізму.

Символізм Рембо задовго до його "Осяяння" знайшов вираження і визнання передусім у віршах "Голосівки" і "П'яний корабель".

"Голосівки" — це поезія пошуку. Рембо випробовує у ній можливості поєднати лірику з живописом, малюнок — з ритмом вірша.