ний яскравими парадоксами, які передають вишукано-химерний хід думок естета і гедоніста" (Н. Соловйова), став знаменитий "Портрет Доріана Грея" Оскара Вайльда.

Видатним новатором у жанрі роману став норвезький прозаїк, поет і драматург Кнут. Гамсун, який у своїй творчості прагнув передусім проникнути у глибини "вічно мінливої, гранично відповідальної" людської душі, яка нерозривно пов'язана з природою. Психологізм, реалізм, поетичність — найхарактерніші стильові ознаки творчості Кнута Гамсуна.

У своєму першому романі "Голод", який став сенсацією у Європі, Гамсун зумів подолати обмеження панівного на той час критичного реалізму, відкривши для норвезької літератури внутрішній світ людини. Свою манеру письма, яку він назвав "суб'єктивною прозою", письменник охарактеризував в есе "З підсвідомого життя душі", опублікованому у тому ж році. Суб'єктивний метод Гамсун застосував у романах "Містерії", "Редактор Люнге".

Славу поета Гамсуну здобув роман "Пан" (1894) — лірично-романтична розповідь про кохання на тлі незайманої природи Північної Норвегії. "Я спробував за аналогією з Руссо показати щось схоже на культ природи, чуттєвості, точніше — надчуттєвості", — зізнавався автор під час роботи над "Паном".

"Пасторальними" настроями та думками пронизаний роман "Соки землі" (1917). У цьому творі, прагнучи віднайти позитивний ідеал, Кнут Гамсун звертається до патріархального селянського життя. Патетичною мовою, сповненою міфічної символіки, змальовує письменник нелегке життя простих селян Ісаака та Інгер, що зберегли одвічну відданість землі і вірність традиціям. Саме за "Соки землі", які були одностайно визнані "монументальним твором", Кнут Гамсун у 1920 році став лауреатом Нобелівської премії.

Текстуальна ілюстрація до огляду

Кнут Гамсун

"Пан"

Вибрані розділи І

Останніми днями мені з думки не йде безмежний день північного літа. І я сиджу отут і думаю про нього й про хатину, де жив я, і про той ліс за хатиною, і хочу написати дещо, аби швидше минув час та