орда пронизав жах. Схопивши запалену свічку, він підніс її до портрета. У лівому кутку видніли довгі літери — його ім'я, виведене циноброю.

Це мерзенна пародія, це якась безчесна й підла сатира! Він ніколи не малював такого!.. І все-таки цей портрет — його робота. Голуорд упізнав портрет, і враз гаряча кров йому немов застигла в жилах. Його робота! Але ж бо що це значить? Чому портрет змінився?.. Він обернувся і безтямними очима подивився на Доріана. Губи його нервово сіпались, пересохлим язиком несила було ворухнути. Він провів рукою по лобі — холодний піт вкривав чоло.

А Доріан, прихилившись до полички над каміном, зосереджено стежив за ним — з таким виразом, як у людини, захопленої грою великого артиста. На його обличчі ні справжнього страждання, ані справжньої радості — просто гостра цікавість глядача, та ще, може, очі поблискують переможисто. Вийнявши квітку з петельки, він мовби нюхав її.

— Що ж це таке? — спромігся нарешті Голуорд. Власний голос пролящав незвично різко, немов чужий, у його вухах.

— Багато років тому, коли я був ще зелений хлопець, — почав Доріан Грей, розминаючи пальцями квітку, — ви побачили мене. Ви взялися лестити мені і навчили пишатися своєю вродою. Одного дня ви познайомили мене із своїм другом, і він пояснив мені, яке це диво — юність, і тоді ж ви скінчили мій портрет, що відкрив мені інше диво — красу. В якусь божевільну мить — я й досі не знаю, чи жалкую за тим, чи ні, — я висловив бажання... ви, мабуть, назвали б його молінням...

— Я пам'ятаю! О, ще й як пам'ятаю!.. Та ні, це ж неможливо! Просто тут вогко і полотно зайшло пліснявою. Чи, може, фарби мали в собі якийсь роз'їдливий матеріал... Ну певно ж! Бо щось інше — це річ неможлива!

— А хіба взагалі є що-небудь неможливе? — пробурмотів Доріан Грей, підійшовши до вікна і притулившись чолом до холодної змокрілої шибки.

— Ви ж казали мені, що знищили картину!

— Я помилився. Вона знищила мене.

— Я не вірю, що це моя робота!

— Недобачаєте в ній свого ідеалу? — гірко мовив Доріан.

— Свого ідеалу, ви кажете?..

— Ні, це ви так казали.