твором. Вершиною драматургічної творчості Шоу стала хронікальна п'єса "Свята Жанна" (1923). Спираючись на реальний історичний прототип — Жанну д'Арк, драматург створив образ жінки, котра не визнає жодного компромісу з продажним суспільством і понад усе цінує свою свободу.

Нобелівська премія. У 1926 році Шоу став лауреатом Нобелівської премії "за творчість, позначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру, яка часто поєднується з надзвичайною поетичною красою". Згодом драматург багато подорожував по всьому світі, відвідавши, зокрема, СРСР, США та Південну Африку. Письменник пережив Другу світову війну, під час якої активно боровся проти фашизму, і помер у своєму маєтку в Хартфордширі у віці 94 років.

Комедія "Пігмаліон"

П'єсу "Пігмаліон" Бернард Шоу назвав "романом у п'яти актах". Як і більшість драматичних творів Шоу, "Пігмаліон" має коротку передмову під назвою "Професор фонетики" і розлогу післямову, де розповідається про подальшу долю героїні — лондонської вуличної квіткарки Елізи Дулітл. Написана в 1912-1913 роках, п'єса витримала 118 постановок.

Бернард Шоу, працюючи над комедією, орієнтувався на античний міф про скульптора Пігмаліона, який вирізьбив скульптуру Гала-теї. Вражений красою власного творіння, художник благає Афроді-ту оживити мармурову фігуру. Одухотворена Галатея стає прекрасною жінкою, щасливою дружиною Пігмаліона. Проте Шоу парадоксально переробив у своїй п'єсі давньогрецький міф. Галатея-Еліза, за задумом драматурга XX століття, ніколи не стане дружиною Пігмаліона-Хіґінса. Щасливий кінець неможливий. Здійснюючи першу постановку, Шоу категорично забороняв акторам зображувати закоханість Елізи та Хіґінса.

Драматурга цікавило зовсім інше — трагічна неможливість для освіченої, талановитої, духовно багатої жінки, позбавленої капіталу, гідно влаштувати своє життя. Елізі-Попелюшці нічого не вартувало досконало оволодіти сучасною англійською літературною мовою, манерами і поведінкою світських панн, щоб бути схожою на герцогиню чи принцесу на будь-якому прийомі. Але її подальша доля залишається непередбачуваною.

Глибоко гуманні ідейні основи п'єси. Шоу вірить у невичерпний запас творчих сил, що криються в людях з народу. Бідність може спотворити людину духовно, зруйнувати її індивідуальність, але