X і ґ і н с. А я кажу, підіслали! Звідки ви довідалися, що вона тут?

Дулітл (із медом у голосі). Зара', хазяїне, я все вам оповім. Дайте лишень слово мовити. Я вам хочу сказати, я вам прагну сказати, я жадаю сказати...

Хіґінс. Пікерінґ, ви чули? Цей чолов'яга — природжений оратор. Зверніть увагу на інстинктивну ритміку його фрази: "Я вам хочу сказати, я вам прагну сказати, я жадаю сказати". Сентиментальна риторика. Ось що значить валійська кров! Ошуканство й жебрання теж звідти.

Пікерінґ. На Бога, Хіґінсе: я сам із тих місць... (До Дулітла.) Як же ви дізналися, що дівчина тут?

Д у л і т л. А от як, хазяїне. Дочка, як до вас їхала, так взялась прокатать на таксі хлопчину, синка хазяйки її фартири. Він думав, вона йо'о назад додом' повезе, а ви візьми та й затримай її в себе. Так вона йо'о послала по свої пожитки. А я вгледів пацана на Ендел-стріт, у кінці кварталу.

X і ґ і н с. У пивниці, мабуть?

Дулітл. Атож! Пивниця — це ж клуб для бідної людини.

Пікерінґ. Ми вас слухаємо, пане Дулітл.

Д у л іт л (до Пікерінґа). Пасибі, хазяїне. (До Хіґінса, що втікає до рояля, чимдалі від гостя, який поширює притаманний його професії запах.) А знаєте, хазяїне, по-правді, так ви мені зразу до серця припали. Коли вам так сильно вже тре' моя Еліза — забирайте. Тіки давайте, шоб усе ж по-чесному. Дівка вона гарна й вродлива — шо й казать. А дочка, так зразу вам кажу, така, шо й не прогодуєш. Одне просю: не забувайте моїх батьківських прав. Ви, я бачу, людина честі. Не схоч'те ж ви, шоб я віддав вам дитину за так. Шо для вас п'ять фунтів, хазяїне. І шо для мене Еліза! (Вертається на своє місце й поважно сідає.)

Пікерінґ. Мушу вам сказати, Дулітле, що пан Хіґінс має благородні наміри.

Дулітл. Аякже! Ясно, шо благородні. А то б я всі п'ядесят запросив!

Хіґінс (обурено). Цебто, ви здатні продати власну дочку за п'ятдесят фунтів?!

Дулітл. Ну, не так, шоб уже прямо продавать. Друге діло — прислужить такому жинтільмену, як ви. Так шо, мо'ете буть спокойні.

X і ґ і н с. Ви взагалі маєте хоч якісь моральні принципи?