Ранк. Нічого брехати собі самому. Я найнікчемніший з усіх моїх пацієнтів, фру Хельмер. Цими днями я вчинив генеральну ревізію мого внутрішнього стану. Банкрот. Не пройде, мабуть, і місяця, як я буду гнити на кладовищі.

Нора. Але ж, докторе Ранк...

Ранк (як і раніш). Піти, не залишивши навіть найменшого вдячного спогаду, навіть хвилинного співчуття... нічого, крім порожнього місця, яке може бути зайняте першим зустрічним.

H op а. А якби я тепер звернулася до вас з просьбою? — Ні...

Ранк. Про що?

Нора. Про великий доказ вашої дружби...

Ранк. Ну-ну?

H о р а. Ні, бачте, я хочу сказати — про велику послугу...

Р а н к. У всякому разі, ви тепер можете бути впевнені, що я весь у вашому розпорядженні і душею, і тілом. Тож говоріть...

Нора. Тепер ви нічого не можете зробити для мене. А втім, мені, мабуть, і не треба ніякої допомоги. Побачите, що все це лише фантазії.

Служниця( входить з передпокою ). Пані... ( Шепоче щось і подає картку).

Нора (поглядаючи на картку ). А! (Засуває її в кишеню ).

Ранк. Якась неприємність?

Нора. Ні-ні, ніскільки. Це просто — новий костюм для мене...

Ранк. Як? Та ось же він лежить.

Нора. Ах, це не той. То інший. Я замовила... Але Торвальд не повинен знати...

Ранк. Ага, ось вона, велика таємниця!

Нора. Саме так. Підіть до нього. Він у себе. Затримайте його поки що.

Ранк. Будьте спокійні. Він од мене не втече. (Йде в кабінет).

Нора (до служниці ). То це він жде на кухні?

Служниця. Так, прийшов з чорного ходу.

H о р а. То проведи його сюди, тільки тихенько, Елене. І нікому не кажи про це. Це буде сюрприз для чоловіка.

Служниця. Так-так, розумію, розумію... (Виходить).

Нора. Біда йде... Іде все-таки... Ні-ні-ні! Не буде цього, не може бути! (Іде, замикає двері в кабінет на засувку).

Служниця відчиняє двері з передпокою, пропускає в кімнату Крогстада і зачиняєза ним двері. Він у дорожній шубі, у високих чоботях і хутряній шапці.