Нора (йдучи до нього назустріч). Говоріть тихше — чоловік вдома.

Крогстад. Ну й нехай.

Нора. Що вам потрібно від мене?

Крогстад. Вам, звичайно, відомо, що мене звільнено.

H op а. Я не могла перешкодити цьому, пане Крогстад. Я, скільки могла, відстоювала вас, та все надаремно.

Крогстад. Ще можна все скінчити миром. Нема чого вплутувати сюди людей. Все залишиться між нами трьома.

Нора. Чоловік мій ніколи нічого не повинен знати про це.

К р о г с т а д. Як же ви можете запобігти цьому? Можете сплатити все цілком?

Нора. Ні, тепер, відразу — не можу.

Крогстад. Чи, може, ви маєте на увазі якусь іншу комбінацію — ви дістанете гроші ближчими днями?

Нора. Ніякої такої комбінації, з якої могла б я скористатись.

Крогстад. Та вона і не допомогла б вам все одно. Якби ви і поклали мені хоч і зараз чистоганом яку завгодно суму — ви б не одержали від мене назад вашої розписки.

H о р а. То поясніть мені, що ви хочете з нею зробити?

Крогстад. Тільки зберегти її в себе.

Нора. Чого ж вимагаєте ви?

Крогстад. Зараз довідаєтесь. Я хочу підвестися на ноги, добродійко, хочу піднятися, і ваш чоловік мусить допомогти мені. Протягом півтора року я ні в чому такому безчесному не був запідозрений; увесь цей час я бився, як риба об лід, але був задоволений, що можу своїм трудом піднятися знов — так от, помалу. Тепер мене вигнали, і я вже не можу задовольнитися з того, що мене просто приймуть назад — змилуються. Я хочу піднятися, кажу я вам. Хочу, щоб мене прийняли на службу в банк з висуванням. Вашому чоловікові доведеться створити для мене особливу посаду...

Нора. Ніколи він цього не зробить!

Крогстад. Зробить, я його знаю. Він писнути не посміє. А якщо тільки я сяду там, поруч нього, — побачите: не мине й року — я буду правою рукою директора. Нільс Крогстад, а не Торвальд Хельмер буде керувати банком.

Нора. Ніколи ви цього не дочекаєтесь!

Крогстад. Тепер ви попереджені. Тож не робіть ніяких дурниць. Коли Хельмер одержить мого листа, я буду чекати від нього