платили за те, щоб її навчали мови Шекспіра й Мільтона. І ось вам результат: "а, би, ви, ги..." (До Елізи.) Повторіть: А, бе, ве, ге, ґе... Еліза (мало не плаче). Так я ж і кажу: А, би, ви, ги, ги.... Хіґінс. Досить цього. А тепер скажіть "фіолетова фіалка". Еліза. Хвіолетова хвіалка.

Хіґінс. Притисніть нижню губу до верхніх зубів. А тепер скажіть: "Фіалка!"

Еліза. Хв-хв-хв! Хф! Ф! Фіалка! Пікерінґ. Добре. Просто чудово, панно Дулітл! Хіґінс. Чорт забирай! їй це вдалося з першого разу! Ми таки зробимо з неї герцогиню! (До Елізи.) Тільки добре собі затямте: ще хоч раз ви скажете мені "прохвесор", "мнякий" чи "не филюйтесь", я сам, цими руками, візьму вас за коси й тричі проволочу довкола кімнати. (Наголошуючи на вимові.) Профффесор! Мйй-акий! Не х-вилюйтесь!

Е л і з а (хлипаючи). Я чую, шо у вас виходе якось по-шляхець-кому! А сама ше так не можу!

Хіґінс. Якщо ви вже відчуваєте різницю, то якого ж біса розрюмсались?! Пікерінґ, дайте їй шоколадку.

Пікерінґ. Заспокойтеся, панно Дулітл... Не треба плакати. У вас усе так добре виходить! Учитися — зовсім не боляче. Даю слово, що не дозволю йому волокти вас за коси.

Хіґінс. Ну, все на сьогодні. Ідіть до пані Пірс і розкажіть їй, чого вас тут навчили. Тільки добре старайтеся! І не ковтайте "ч", коли вимовляєте "що"! Наступний урок сьогодні о пів на п'яту. Все, вільні.

Еліза, все ще хлипаючи, мерщій вибігає з кімнати. Такі муки вона терпітиме ще не один місяць, перш ніж ми знову зустрінемося з нею під час її дебюту в товаристві лондонської еліти.

Дія третя

Прийомний день у помешканні пані Хіґінс на набережній Челсі¹. Гостей ще немає. Усі три вікна просторої вітальні виходять на річку. Щоправда, стеля у кімнаті не така висока, яка була б у такому ж будинку давнішої забудови. Через навстіж відчинені вікна видно

'Набережна Челсі — вулиця над Темзою, один з наймальовничі-ших куточків Лондона, де мешкають переважно художники й літератори, а також заможні городяни.