Еліза (подає йому руку). Полковник Пікерінґ, якщо не помиляюся?

Пані Айнсфорд Гіл.Я певна, що ми з вами вже зустрічалися, панно Дулітл. Я пригадую ваші очі.

Еліза. Доброго дня! (Підходить до канапи й граційно сідає на місце, щойно звільнене Хіґінсом.)

Пані Айнсфорд Гіл (знайомлячи). Моя дочка Клара.

Еліза. Доброго дня!

Клара (збуджено). Доброго дня! /Сідає поряд з Елізою, пожираючи її поглядом ).

Фреді (підходить до них). А я вже мав щастя...

Еліза. Доброго дня!

Фреді вклоняється і, цілковито зачарований, сідає в єлизаветинське крісло.

Пані Хіґінс (урвавши мовчанку, тоном світської невимушеності ). Як вам здається, чи буде сьогодні дощ?

Е л і з а. Незначне пониження атмосферного тиску, що охопило західну частину Британських островів, поступово переміститься на східні райони. За даними синоптиків, істотних

метеорологічних змін не передбачається.

Фреді. Ха-ха! Як кумедно!

Е л і з а. У чому справа, юначе? Б'юсь об заклад, я все правильно сказала.

Фреді. Неперевершено!

Пані Айнсфорд Гіл . Сподіваюся, похолодань більше не буде. Навколо стільки випадків інфлюенци, а наша родина надзвичайно вразлива — і щовесни захворює.

Еліза (похмуро). От і моя тітка померла від інфлюенци.

Пані Айнсфорд Гіл (співчутливо поклацує язиком).

Еліза (з тим самим трагізмом у голосі). Це вони так кажуть. Та, як на мене, стару вколошкали.

Пані Айнсфорд Гіл (зачудовано). Вколошкали?

Еліза. Ну! А то чого б це їй помирати від інфлюенци? За рік до того в неї дифтерія була. Я сама бачила: вона аж посиніла вся! Вже думали — гаплик старій. А батько мій узяв ложку та й улив їй джину в горлянку. Так слухайте, раз-два оклигалась, ще й півложки відгризла!

Пані Айнсфорд Гіл (приголомшена). Боже мій!

Еліза (додаючи нові аргументи). Ну, скажіть ви на милість, чого б оце така здоров'яга та й померла від інфлюенци? А хто тепер