Гіл. (Обмінюються поклонами. Полковник ставить чіпендейлівсь-кого стільця між панею Хіґінс та панею Айнсфорд Гіл і сідає.)

П і к.е р і н ґ . Генрі вже розповів про мету нашого візиту?

Хіґінс (через плече). Та не дали, чорт забирай!

Вертається покоївка, за нею йде Фреді.

Покоївка. Пан Айнсфорд Гіл.

Хіґінс (мало не на повен голос). Ще одного принесло!

Фреді (тиснучи руку пані Хіґінс). Вітаювасс!

Пані Хіґінс. Дуже рада вас бачити! (Знайомлячи.) Полковник Пікерінґ.

Фреді (вклоняється). Вітаювасс!

Пані Хіґінс. Ви, мабуть, незнайомі з моїм сином, професором Хіґінсом?

Фреді (підходить до Хіґінса). Вітаювасс!

Хіґінс (дивлячись на Фреді так, ніби перед ним кишеньковий злодій ). Побий мене грім! І вас я вже бачив! Але ж де?

Фреді. Щось не пригадую...

Хіґінс (відмовляється від спроби згадати). Зрештою — чи не все одно?! Сідайте.

Тисне Фреді руку і мало не кидає його на канапу обличчям до

вікна. Сам переходить на протилежний бік.

Хіґінс. Ну, ось ми й посідали... (Опускається на канапу біля пані Айнсфорд Гіл.) І що ж будемо робити до Елізиного приходу? Може, в біса, поговоримо про щось?

Покоївка (розчинивши двері). Панна Дулітл. (Іде.)

Хіґінс (поспішає до матері). Мамо, це вона! (Стає навшпиньки позаду матері й дає Елізі знак, що це — господиня дому.)

Еліза, вишукало вдягнена, справляє таке враження своєю красою,

що при її появі усі встають. Керована сигналами Хіґінса, із відтре-

нованою граційністю вона підходить до його матері.

Еліза (вимовляючи все педантично правильно, із музикою в інтонаціях). Доброго дня, пані Хіґінс. /Пильно стежить за кожним своїм звуком. Трохи сповільнює темп перед [ґ], вимовляючи "Хіґінс", але переживання ці даремні — її вимова бездоганна.) Пан Хіґінс передав мені ваше запрошення.

Пані Хіґінс (люб'язно). Так, так! Я дуже рада вас бачити.

Пікерінґ. Доброго дня, панно Дулітл!