Пані Хіґінс. Якими безмежно тупими бувають чоловіки! Проблема в тому, що робити з Елізою потім.

Хіґінс. Якраз тут я не бачу жодної проблеми. Житиме, як їй захочеться. Завдяки мені перед нею тепер відкрито безліч можливостей.

Пані Хіґінс. Яких можливостей? Ти хочеш, щоб вона жила, як жінка, котру ми щойно бачили? Ти навчив Елізу манер та звичок світської дами, але не дав їй прибутків світської дами! А заробляти собі на життя вона вже не зможе. І це ти називаєш "безліч можливостей"?

Пікерінґ (дещо поблажливо; розмова почала йому надокучати). Все якось уладнається, пані Хіґінс. (Підводиться, готовий іти.)

Хіґінс. Хай там як — а вже нічого не зміниш. Справу зроблено. До побачення, мамо! (Цілує матір і йде за Пікерінґом.)

Пікерінґ (щоб заспокоїти її наостанок). Є маса варіантів. Ми влаштуємо все, як належить. До побачення.

X і ґ і н с (виходячи, до Пікерінґа ). Ми поведемо її на Шекспірівську виставку до Ерлскорта!

Пікерінґ.А справді! Уявіть-но лише її коментарі! От буде сміху!

X і ґ і н с. А вдома вона почне передражнювати всю публіку!

Пікерінґ. Чудова думка! (Чути, як обидва сміються, спускаючись по сходах.)

Пані Хіґінс (рвучко підводиться з місця, підходить до письмового столу. Відсуває вбік розкидані папери, сідає, виймає із бювару чистий аркуш, і рішуче береться до написання листа. За третьою спробою гнівно відкидає перо, впирається руками в стіл і вигукує.) Ох, ці чоловіки! Ох, чоловіки!

[Минуло півроку, заклід ще не програно — і одного разу Хіґінс знову виводить Елізу у вищий світ — цього разу на посольський прийом у Лондоні, де її приймають за принцесу.]

Дія четверта

Кабінет Хіґінса на Вімпол-стріт. У кімнаті нікого немає. Камін не розпалено. Годинник на каміні б'є північ. Надворі погожа літня ніч. Зі сходів лунають голоси Хіґінса й Пікерінґа.

Хіґінс (гукає вниз до Пікерінґа). Послухайте, Пік! Замкніть, будь ласка, вхідні двері. Я більше нікуди не виходитиму. Пікерінґ. Гаразд.